13 грудня вся Україна відзначає День святого Андрія Первозванного. Андрій – перший апостол, якого Христос покликав іти за ним, тому й називають його Первозванним. В Україні це свято особливо шанують ще й тому, що, за легендою, він побував у Києві, як це зазначає Нестор Літописець.

На Андрія здавна було прийнято ворожити на долю. Не вперше в Україні християнські свята збігаються з давніми, язичницькими святкуваннями, хоч Андрій Первозванний — християнський святий, але в народній традиції звичаї і обряди в цей день мають дохристиянський характер, це пов’язано з тим, що церковне свято «наклалося» на дохристиянське – свято Калити, яке супроводжується безліччю веселих традицій.

В народі свято Андрія вважається парубоцьким, бо в Андріївську ніч парубкам дозволено бешкетувати і робити збитки, а дівчата цієї ночі ворожать на свою долю. Основною на Андріївський вечір була гра «Калита». Деякі дослідники стверджують, що слово «калита» походить від «Коляда» -  язичницький божок, котрий є захисником дружби, злагоди і миру, та символізує сонце.

Калита — це великий корж із білого борошна, який печуть усі дівчата разом, адже кожна має взяти участь у готуванні калити: місять тісто всі по черзі від найстаршої до наймолодшої дівчини. Символічно, тісто солодке, з медом, а зверху коржа оздоблюють сухими вишнями і родзинками – «щоб гарна була», і запікають так, щоб важко було вкусити. Посередині коржа має бути дірка, через яку протягують червону стрічку і підвішують калиту «до сволока посередині хати, щоб хлопці могли у стрибку її дістати».

"... Ой, Діду, Діду! До тебе калиту кусати їду!..."

Відзначали свято Андрія і слухачі та реабілітанти Центру! Обряд кусання калити мали змогу пройти усі бажаючі: схопити калиту, зірвати її та скуштувати, а хто цього не зміг зробити, того традиційно «розмальовували сажею». Жінки розповідали дівчатам цікаві історії, як в ніч на Андрія вони ворожили. Свято пройшло гучно і весело, залишивши приємні та теплі враження, чудовий настрій слухачам та реабілітантам Центру.

• Добрий вечір, пане Калитинський!
  - Здоров будь, пане Коцюбинський!
  - Чого пожалував?
  - Калиту кусати.
  - А я буду по зубах писати!
  - А я вкушу!
  - А я впишу!
  - Ой чи впишеш, чи ні, я на білому коні